Як краще розпізнавати емоції за мімікою: 7 порад

§ 1Навичка, яку можна натренувати

Розпізнавання виразів покращується з практикою. У рандомізованих дослідженнях тренування зі зворотним зв’язком підвищувало точність розпізнавання коротких виразів, і приріст зберігався тижнями (Matsumoto і Hwang, 2011). Hurley (2012) порівняла різні способи навчання й з’ясувала, що найкраще працює поєднання опису, тренування й зворотного зв’язку. Поради нижче спираються на ці висновки.

Найважливіше тут дві речі. Перша — зворотний зв’язок: одразу дізнаватися, чи ти мав рацію, і яку ознаку пропустив. Друга — різноманітність: різні обличчя, інтенсивність і тривалість, щоб засвоювати самі ознаки, а не запам’ятовувати конкретні картинки. Добра перевірка справжнього прогресу — тест на обличчях, з якими ти ніколи не тренувався.

§ 2Сім порад

1. Називай рухи, а не почуття. Спершу скажи, що ворухнулося, наприклад «внутрішні кінці брів угору, кутики губ униз», а вже потім називай емоцію. Так ти точно описуєш те, що справді побачив.
2. Починай з очей і брів. Страх, гнів і сум виражаються переважно у верхній частині обличчя (Wegrzyn і колеги, 2017), а проте багато людей дивляться передусім на рот.
3. Вивчи пари, які плутають. Страх і здивування, гнів і огида, зневага й легка усмішка: розберися в ознаках, що розрізняють кожну пару (див. страх чи здивування).
4. Завжди отримуй зворотний зв’язок. Вгадування без перевірки мало чого вчить. Після кожної відповіді подивися на правильну назву й ознаку, а потім ще раз на обличчя.
5. Тренуйся потроху й часто. Кілька хвилин на день протягом кількох тижнів дають більше, ніж одне довге заняття; розподілене в часі навчання — один із найкраще підтверджених висновків досліджень научіння (Cepeda і колеги, 2006).
6. Додавай ледь помітні й короткі вирази. Справжні вирази часто слабкі, часткові або швидкі. Коли повні вирази даватимуться легко, тренуйся на обличчях із виразами низької інтенсивності, лише на очах і на коротких спалахах.
7. Урізноманітнюй обличчя. Люди краще розпізнають вирази в межах власної культурної групи (Elfenbein і Ambady, 2002), тож тренуйся на обличчях різних людей.

§ 3Що тренування дасть, а чого ні

Тренування робить тебе кращим у тому типі завдань, які ти тренував. Döllinger і колеги (2021) виявили значне покращення в тренованому розпізнаванні мікровиразів, але без перенесення на розпізнавання емоційних сигналів в інших ситуаціях. І загалом тренування здебільшого покращує лише треновані завдання (Simons і колеги, 2016).

Крім того, розпізнати рух обличчя — не те саме, що знати, що людина відчуває. Той самий вираз може означати різне в різних ситуаціях (Barrett і колеги, 2019), і жодна кількість тренувань не перетворить обличчя на детектор брехні. Сприймай помічене як привід вислухати й запитати, а не як вирок.

§ 4Як застосовувати це в повсякденному житті

• Помітив — запитай: «Здається, ти щойно здивувався. Я сказав щось несподіване?»
• Шукай зміни порівняно зі звичним виразом обличчя людини, а не окремі ознаки.
• Пам’ятай, що втома, зосередженість, біль і культура — усе це змінює обличчя.
• Ніколи не використовуй вираз обличчя, щоб оцінювати, звинувачувати когось чи ухвалювати рішення щодо людини.

Запитання й відповіді

Скільки часу потрібно, щоб краще розпізнавати вирази?

Навчальні дослідження виявили покращення вже після коротких програм, і через кілька тижнів воно зберігалося. Регулярні короткі тренування працюють краще, ніж рідкісні довгі заняття.

Чи можна тренуватися на фото або відео?

Так, якщо є змога перевірити відповідь. Тренування без зворотного зв’язку дає значно менше.

Чи допоможе це мені краще розуміти людей?

Розпізнавання виразів — лише невелика частина розуміння людей. Тренування покращує розпізнавання на тренувальних обличчях; доказів того, що воно покращує інші соціальні навички, небагато.

Чи допоможе тренування зрозуміти, що хтось бреше?

Ні. Дослідження показують, що люди розпізнають брехню лише трохи краще, ніж навмання, а те, що тренування з розпізнавання виразів покращує виявлення брехні, не доведено.