Noticely
Українська

Сім базових емоцій у міміці та їхні ознаки (FACS)

Оновлено 16 жовтня 2026 р. · 4 хв читання

Коротко

Система кодування лицьових рухів (FACS) описує обличчя через дрібні м’язові рухи — рухові одиниці. Сім часто досліджуваних емоцій пов’язують із типовими поєднаннями: підняті кутики губ і щоки — радість, високо підняті брови й опущена щелепа — здивування, широко розплющені очі — страх, підняті внутрішні кінці брів — сум, опущені брови й напружені повіки — гнів, зморщений ніс — огида, один напружений кутик губ — зневага.

§ 1Що таке FACS

Систему кодування лицьових рухів опублікували Paul Ekman і Wallace Friesen у 1978 році, а переглянули у 2002 році. Вона описує не емоції, а рухи: кожна видима зміна, яку створюють м’язи обличчя, отримує номер — це рухова одиниця (AU). AU1 піднімає внутрішні кінці брів, AU4 опускає брови й зводить їх докупи, AU12 тягне кутики губ угору. Кодувальники фіксують, які одиниці рухалися і наскільки сильно, за шкалою від A (ледь помітно) до E (максимально).

Потім дослідники з’ясовували, які поєднання одиниць люди пов’язують із певними емоціями. Відповідь — це опорна модель, а не закон: вона описує типові демонстровані на прохання вирази, які спостерігачі стабільно називають однаково, переважно в західних вибірках.

§ 2Сім виразів коротко

ЕмоціяТипові рухові одиниціЩо видно
РадістьAU6 + AU12Кутики губ тягнуться вгору й назад; у сильнішій усмішці щоки піднімаються, а біля зовнішніх кутиків очей з’являються зморшки.
ЗдивуванняAU1 + AU2 + AU5 + AU26Брови повністю піднято високою дугою, очі трохи ширші, щелепа розслаблено опущена.
СтрахAU1 + AU2 + AU4 + AU5 + AU20Брови підняті, але пряміші й зведені докупи, над райдужкою видно білок, губи розтягнуті в боки.
СумAU1 + AU4 + AU15Внутрішні кінці брів підняті й зведені, кутики губ опущені, підборіддя іноді підтягнуте вгору (AU17).
ГнівAU4 + AU5 + AU7 + AU23/24Брови опущені й зведені, пильний погляд, напружені нижні повіки, губи стиснуті або звужені.
ОгидаAU9 та/або AU10Ніс зморщений, верхня губа піднята; як побічний ефект брови трохи опускаються.
ЗневагаAU14 з одного бокуОдин кутик губ напружений і трохи піднятий; очі залишаються нейтральними.

§ 3Куди дивитися: на очі чи на рот?

Різні емоції виражають різні частини обличчя. Коли Wegrzyn і колеги (2017) відкривали обличчя фрагмент за фрагментом, страх, гнів і сум найбільше залежали від очей і брів, радість і огида — від рота й носа, а здивування — від обох ділянок. Найкориснішою окремою ознакою страху була піднята верхня повіка (AU5), а гніву — напружена нижня повіка (AU7).

Це важливо, бо багато людей дивляться переважно на рот. Якщо спершу перевірити брови й верхні повіки, можна вловити вирази, яких рот не показує.

§ 4Ледь помітні й часткові вирази

Справжні вирази часто слабкі або охоплюють лише одну ділянку обличчя. Matsumoto і Hwang (2014) показали 273 спостерігачам 110 ледь помітних виразів із дев’ятьма варіантами відповіді. Середня точність становила 59%, що значно вище за 11%, очікуваних при вгадуванні, і навіть часткові варіанти — наприклад, лише кутики губ для радості чи лише підняті внутрішні кінці брів для суму — розпізнавали краще, ніж навмання. Найважче було зі зневагою: близько 32%.

§ 5Кілька слів про «щирі» усмішки

Популярне правило каже, що усмішка з піднятими щоками й зморшками в кутиках очей (AU6, так звана усмішка Дюшена) завжди щира. Дослідження цього правила не підтверджують. Girard і колеги (2021) з’ясували, що підняття щік здебільшого відображає силу усмішки й з’являлося в більшості усмішок незалежно від того, чи повідомляли люди про позитивні почуття. До того ж його можна відтворити навмисно. Підняті щоки говорять про інтенсивність, а не про щирість.

§ 6Обмеження моделі

Обличчя й почуття пов’язані лише нещільно. Великий огляд Barrett і колег (2019) дійшов висновку, що ті самі рухи обличчя можуть означати різне залежно від ситуації, людини й культури. Люди з різних культур розпізнають ці вирази краще, ніж навмання, але точніше — у межах власної культури (Elfenbein і Ambady, 2002). Сприймай сім виразів як спільний словник для опису облич, а не як спосіб читати думки.

Запитання й відповіді

Які сім базових емоцій?

У дослідженнях виразів обличчя найчастіше вивчають сім: радість, здивування, страх, сум, гнів, огиду й зневагу. Цей перелік — дослідницька домовленість; науковці досі сперечаються, наскільки ці емоції «базові».

Що таке рухова одиниця?

Окремий видимий рух обличчя у FACS, пронумерований за м’язовою дією, яка його створює. Наприклад, AU12 тягне кутики губ угору, а AU4 опускає брови.

Який вираз розпізнати найважче?

Зневагу. Вона однобічна й ледь помітна, і в дослідженнях її розпізнають найменш стабільно із семи.

Чи універсальні вирази обличчя?

Частково. Люди в багатьох культурах розпізнають їх краще, ніж навмання, але в межах власної культури точність вища, а контекст може змінити те, як сприймають обличчя.

Джерела

Дослідження наведено з посиланням DOI. Усі числа в цій статті взято з цих джерел.

  1. Ekman P, Friesen WV (1978). Facial Action Coding System: A technique for the measurement of facial movement. Palo Alto: Consulting Psychologists Press. Revised edition: Ekman P, Friesen WV, Hager JC (2002).
  2. Matsumoto D, Hwang HC (2014). Judgments of subtle facial expressions of emotion. Emotion 14(2):349–357. doi:10.1037/a0035237
  3. Wegrzyn M, Vogt M, Kireclioglu B, Schneider J, Kissler J (2017). Mapping the emotional face: How individual face parts contribute to successful emotion recognition. PLOS ONE 12(5):e0177239. doi:10.1371/journal.pone.0177239
  4. Girard JM, Cohn JF, Yin L, Morency LP (2021). Reconsidering the Duchenne smile: Formalizing and testing hypotheses about eye constriction and positive emotion. Affective Science 2(1):32–47. doi:10.1007/s42761-020-00030-w
  5. Barrett LF, Adolphs R, Marsella S, Martinez AM, Pollak SD (2019). Emotional expressions reconsidered: Challenges to inferring emotion from human facial movements. Psychological Science in the Public Interest 20(1):1–68. doi:10.1177/1529100619832930
  6. Elfenbein HA, Ambady N (2002). On the universality and cultural specificity of emotion recognition: A meta-analysis. Psychological Bulletin 128(2):203–235. doi:10.1037/0033-2909.128.2.203